ГІС

1. Ю.О. Карпінський, А.А. Лященко, О.Г. Кібець, В.В. Рябій. Функції та геоінформаційне забезпечення інтелектуальних транспортних систем. // Вісник геодезії та картографії. – 2004. - № 3 – с. 71 – 79.
Вступ. Інтелектуальні транспортні системи (ІТС) у розвинених країнах світу (Японія, Західна Європа, США) розробляються уже протягом декількох десятків років [8]. Вони розглядаються як засоби інтегрування інформаційних технологій з метою контролю і впливу на систему наземного транспорту шляхом прямого управління (наприклад, сигналами регулювання трафіку) або опосередковано через оперативні повідомлення учасників руху про стан транспортних шляхів та їх завантаженість, у тому числі з використанням засобів мобільного зв’язку та Інтернет.
Відомо, що перевантаження трафіку руху призводить до:
- значних економічних втрат (втрата часу при перебуванні у заторах (”пробках”), витрати бензину, псування двигуна тощо);
- збільшенню кількості дорожньо-транспортних пригод, в яких гине або травмується дедалі більше людей;
- збільшення негативного впливу автотранспорту на якість навколишнього середовища, оскільки трафік “старт-стоп” генерує більше забруднення, аніж трафік “вільного потоку”, тощо.
Традиційний підхід до вирішення проблеми перевантаження трафіку руху полягає у формуванні нових магістралей та розширенням існуючих шляхів. Але, на жаль, перевантаження трафіку настає знову й знову невдовзі після завершення чергової реконструкції шляхової мережі. Виходячи з цього, ІТС можна розглядати як важливу складову сучасного комплексного підходу до підвищення ефективності функціонування систем наземного транспортування за рахунок розширення їх інформаційної інфраструктури (автоматизованого збору даних про стан системи в масштабі реального часу, моделювання та прямого й опосередкованого оперативного впливу на формування і зміну транспортних потоків). Дедалі важливішу роль в сучасній інфраструктурі дорожнього руху відіграють геоінформаційні та GPS - технології, які уже сьогодні дозволяють забезпечити усі ланки керування транспортними системами та безпосередніх учасників дорожнього руху необхідною оперативною і якісною просторово-часовою інформацією. (Докладніше, pdf)

2. Лященко А.А., Смирнов В.В., Шлапак В.А. Формування віртуальної просторової моделі міської забудови на основі бази цифрових картографічних даних // Містобудування та територіальне планування. - К.: КНУБА, 2002. - Науково-технічний збірник. Вип. 13. - С. 131 - 140.
Вступ. Просторова тривимірна модель (3D модель) міської забудови складає основу для формування віртуальної реальності у вигляді перспективних зображень містобудівної ситуації та просторового моделювання в різноманітних задачах, в тому числі: вертикального планування території, виявлення візуальних зв’язків та зон зорового сприйняття пам’яток і історичних ансамблів, моделювання зсувів та розробка проектів протизсувних споруд і заходів, проектування зон радіовидимості для систем зв’язку, моделювання наслідків повені тощо.
Цифрову 3D модель міської забудови можна формувати за різними вихідними матеріалами: фотограмметричні (фотоплани та знімки), результати топографічних великомасштабних знімань, цифрові карти і плани місцевості [2]. Сучасні технології цифрової фотограмметрії дозволяють досягти точність 3D моделей сантиметрового порядку, але залишаються ще доволі трудомісткими і дорогими. Поширення ГІС технологій та наявність цифрових крупномасштабних планів міських територій дозволяють при порівняно малих витратах одержати 3D моделі метрової точності, які задовольняють вимогам більшості з перелічених інженерних задач просторового моделювання. (Докладніше, pdf)

3. Лященко А.А. Концептуальне моделювання геоінформаційних систем // Вісник геодезії та картографії. – 2002. - №4. с. 44 - 50.
Вступ. Концептуальне моделювання – одна з найважливіших складових сучасної методології розробки інформаційних систем. Концептуальна модель (КМ) визначається як ”формальне подання проблемної сфери на поняттєвому рівні” [1, с.15]. При концептуальному моделюванні ігноруються технологічні деталі реалізації систем з метою дослідження об’єктів проблемної сфери, їх властивостей та взаємодії на більш високому рівні абстрагування (концептів – понять і термінів). Фактично мова йде про формування бази знань певної предметної сфери. Від повноти та якості концептуальної моделі значною мірою залежить увесь життєвий цикл інформаційної системи, включаючи ефективність її супроводження та розвитку на етапі експлуатації. Концептуальна модель містить метазнання, метадані та знання про систему, вона відіграє роль своєрідного містка між майбутніми користувачами і розробниками системи. КМ не є самоціллю, вона створюється як основа цілісного та узгодженого проектування усіх інших компонентів системи. З огляду на це, концептуальне моделювання повинно забезпечувати такі основні функції:
підтримувати структури та засоби, котрі дозволяють відображати знання про предметну сферу і систему прозоро та ясно для кращої взаємодії розробників і користувачів системи;
містити такі конструкції, які достатні для найповнішого уявлення особливостей предметної сфери і самої системи;
надавати засоби перетворення КМ в реалізаційні моделі (тобто в логічну та фізичну модель даних, у специфікації програмних компонентів, у граматики мов взаємодії тощо). (Докладніше, pdf)

4. Лященко А.А. Активні міські геоінформаційні ресурси: класифікація, властивості та принципи формування // Інженерна геодезія. - К.: КНУБА, 2002. - Вип. 48. – С. 147 – 156.
Актуальність проблеми формування міських інформаційних ресурсів та їх активізації для ефективного використання в управлінні земельними ресурсами, нерухомістю і розвитком територій великих міст не втрачає значимості уже протягом декількох десятиліть [1-4]. Ще в 70 - 80-х роках минулого століття були закладені основи формалізованих методів автоматизації містобудівного проектування та управління територіальним розвитком, але ефективність їх практичного застосування була обмежена недостатнім рівнем комп’ютерної техніки та трудомісткістю технологій збору великих обсягів первинної інформації, необхідної для комплексного моделювання складних міських систем. Тільки в середині 90-х років з масовим випуском потужних і порівняно недорогих комп’ютерів та інших засобів нових інформаційних технологій сформувалася матеріальна основа для реалізації ідей і концептуальних розробок в сфері інформатизації містобудівної діяльності та міського управління. Інформаційні ресурси сьогодні розглядаються як визнана наукова і нова економічна категорія.  (Докладніше, pdf)

5. Лященко А,.А., Демченко В.В. Трирівнева архітектура геоінформаційних систем. // Науково-практичні проблеми моделювання та прогнозування надзвичайних ситуацій. - К: КНУБА, 2000. - Вип. 3 – С. 46 - 49.
З розвитком ГІС і накопиченням в них великих об'ємів картографічних та предметних даних виникає необхідність в обміні інформацією між системами, які створювались на різних ГІС-платформах. Традиційні ГІС мали гібридну архітектуру за ознакою уніфікації обробки картографічних і атрибутних даних [1,2,3]. Для карто-графічних даних використовувались специфічні для кожної платформи моделі та фо-рмати, для атрибутних даних – реляційні СУБД загального призначення. Обмін кар-тографічними даними в таких ГІС виконувався за допомогою конвертації уніфікова-них (де-факто або де-юре) форматів експорту/імпорту даних і з часом архітектура традиційних ГІС вступила в протиріччя з магістральним шляхом розвитку глобальних інформаційних мереж та технологій клієнт/сервер. Специфічність картографічної компоненти була також основною причиною значної залежності від платформи про-грамних засобів просторового аналізу і спеціалізованих мов програмування, викорис-товуваних для розвитку систем.  (Докладніше, pdf)

6. Лященко А.А. ГІС + Internet: досягнення, перспективи і проблеми // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – Львів: Ліга-Прес, 2003. - С. 195 - 200.
Вступ. На початку нового тисячоліття геоінформаційні системи у своєму розвитку, з точки зору використання універсальних засобів інформаційних технологій, досягли фази “технологічної зрілості”. У геоінформаційних системах нового покоління ми спостерігаємо їх повне інтегрування з універсальними системами керування базами даними (СКБД), розподілену клієнт-серверну архітектуру обробки гепросторових даних з виходом в глобальну інформаційну мережу Internet. Закономірно, що географічна інформація постійно змінюється як змінюються властивості об’єктів та явищ реального світу, які вона відображає. Ця інформація створюється різноманітними підприємствами, установами та окремими особистостями, і у сі вони мають потребу в постійному обміні актуальними геопросторовими даними. Такі властивості географічної інформації зумовлюють об’єктивну потребу в розподілених інформаційних системах для управління і використання інтегрованих геопросторових даних з різних джерел для вирішення задач в будь-якій сфері, а також стимулюють розвиток геоінформаційного сектору в глобальних інформаційних мережах Internet/Intranet. Інформаційні та телекомунікаційні мережі утворюють загальну структуру для взаємодії виробників і споживачів геопросторових даних і складають технологічну основу розвитку інфраструктури просторових даних на регіональних, національних та глобальному рівнях [1,5,6,8]. В роботі аналізуються найважливіші досягнення, прогнозуються найближчі перспективи та формулюються ключові проблеми в геоінформаційному секторі Internet. (Докладніше, pdf)

7. Дерех З.Д., Лященко А.А. Експертні геоінформаційні системи прийняття рішень в організації дорожнього руху // Науково-технічний вісник безпека дорожнього руху України. –2000.- № 1 (6). - С. 63-72.
Загальна характеристика проблеми До основних задач проблеми ефективної організації дорожнього руху (ОДР) можна віднести:
— оперативну та якісну  реєстрацію ДТП;
— вивчення умов та стану  шляхів  і  руху на них;
— виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації ДТП на вулично-шляховій мережі;
— виявлення місць з вичерпаною пропускною спроможністю  та інших причин ускладнення умов для руху транспорту  і пішоходів;
— моніторинг  та оцінка  впливу автотранспорту  на підвищення рівня  забруднення довкілля;
— розробка та реалізація відповідних заходів по удосконаленню організації дорожнього руху для усунення  недоліків в ОДР, для впровадження  та реконструкції технічних засобів регулювання дорожнього руху (ТЗ РДР). (Докладніше, pdf)

8. Лященко А.А. Концептуальна модель інтелектуального сервера інтерактивних електронних карт розподіленої ГІС. // Науково-технічний збірник. Вип. 50: Інженерна геодезія. К.: КНУБА, 2004. – с. 145 – 152.
Одна з ключових проблем створення розподілених ГІС – забезпечення динамічної картографічної взаємодії в інформаційних мережах, яка визначається необхідністю одночасного формування інтерактивних електронних карт різноманітного змісту на єдиній множині геопросторових даних колективного використання.
Існуючі технологічні рішення Web-картографування забезпечують лише інформаційно-довідковий режим використання заздалегідь спроектованих тематичних карт без можливості персоніфікації проектів карт та їх оперативного створення і редагування в режимі теледоступу. (Докладніше, pdf)

9. Лященко А., Іванченко С., Смирнов В. Концептуальні моделі геопросторових даних // Науково-технічний збірник. Вип. 51: Інженерна геодезія. К.: КНУБА, 2005.
Упродовж останніх двох десятиліть бази просторових даних залишаються сферою активних наукових досліджень. Основними стимулами цих досліджень є потреби систем автоматизованого проектування (САПР), географічних інформаційних систем (ГІС), а також мультимедійні системи і системи супутникових спостережень за поверхнею Землі. (Докладніше, pdf)

10. Лященко А., Смирнов В., Ціпенко О. Дослідження спеціальних методів доступу до баз геопросторових даних// Зб. наук. праць. Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. Львів, Ліга-Прес, 2004. – с. 313 – 221.
Аналіз стану проблеми та задачі дослідження. До характерних ознак ГІС нового покоління слід віднести можливість побудови повноцінних серверів баз геопросторових даних на основі універсальних СКБД (реляційних, об’єктно-реляційних або об’єктно-орієнтованих), що дозволяє створювати корпоративні ГІС з повноцінною архітектурою ”клієнт-сервер”. В таких ГІС обидві компоненти моделі географічних об’єктів (атрибутивна й просторова) зберігаються в середовищі єдиної бази даних, а розширена мова SQL дозволяє описувати множину просторових предикатів [6, 10]. (Докладніше, pdf)

11. Лященко А.А. Реляционные модели и пространственная индексация геоданных // Інженерна геодезія. - К.: КНУБА, 2000. - Вип. 43. – С. 139-150.
Традиционно в ГИС пространственные данные хранятся в специализированной базе данных, имеющей уникальный формат данной фирмы-разработчика, а атрибутивные данные — в реляционных таблицах стандартных СУБД (рис. 1). Эти две базы обычно имеют связь «один к одному» и порядковый номер объекта указывает его смещение как в файле пространственных данных, так и в таблице атрибутивных данных. Такая смешанная структура хранения данных позволяет ГИС использовать свои собственные эффективные методы для хранения и доступа к геометрическим данным о пространственных объектах, тогда как любая реляционная СУБД эффективно выполняет операции модификации атрибутивных данных. (Докладніше, pdf)

12. Карпінський Ю.О., Лященко А.А. Орографічно-триангуляційна цифрова модель рельєфу // Вісник геодезії та картографії. – 2000. - №3. - С. 28 - 32.
Однією з головних складових цифрової топографічної інформації є цифрова модель рельєфу (ЦМР). Така модель M={P,R} деякої області A  місцевості являє собою множину тривимірних моделей точок земної поверхні pєA, які зв’язані певними відношеннями R і представлені у такому вигляді, що дозволяє побудову функції F  визначення висоти H=F(x,y) у будь-якій наперед заданій точці місцевості в межах області A. (Докладніше, pdf)

13. Лященко А.А. Визначення параметрів для просторової індексації об’єктів в базах геопросторових даних кадастрових ГІС // Інженерна геодезія. К.: КНУБА, 2001. - Вип. 46. – С. 158-166.
До однієї з основних ознак геоінформаційних системи нового покоління можна віднести використання єдиних моделей для представлення як атрибутивних так графічних (геопросторових) даних. Такими моделями в більшості випадків є реляційні та об’єктні моделі. Це суттєво впливає на архітектуру ГІС, оскільки прикладні програми використовують єдині засоби роботи з графічними та атрибутивними даними на основі реляційних СУБД. Cтворюються необхідні передумови для уніфікації форматів геоданих та найбільш трудомістких програмних засобів просторового і мережного аналізу, а завдяки розширенню SQL засобами просторових запитів, обробка геоданих та їх корпоративне використання може будуватися за технологією відкритих систем (OpenSystem). Найбільше поширення для створення ГІС з такою архітектурую набувають технології SDO (Spatial Data Option) від корпорації Oracle та SDE (Spatial Database Engine) від ESRI. Для ефективної обробки та аналізу даних в таких ГІС реалізуються спеціальні механізми індексації просторових даних, що відповідають правилам побудови індексів в реляційних базах даних, наприклад, за лексографічним впорядкуванням  звичайних текстових атрибутів. (Докладніше, pdf)

14. Карпінський Ю.О., Лященко А.А., Дьогтяр А.М. Визначення географічного центру України // Вісник геодезії та картографії.–2002.- №1.- С. 29-33.
Вступ. Загальне уявлення про географічне положення будь-якої країни дають перш за все основні параметри або сталі її території. Географічні сталі є невід’ємною складовою загальної фізико-географічної характеристики території країни. Вони використовуються в офіційній статистиці, у підручниках, картографічних, наукових, довідникових виданнях. Основними з них є довжина сухопутних та морських кордонів, координати крайніх точок території та відстані між ними, площа території країни та окремих адміністративних одиниць, координати найбільш значних географічних об’єктів тощо. Серед цих сталих є досить відома в географії категорія “географічний центр території”. Історія визначення географічних центрів має давні традиції. Відомі географічні центри Європи, Азії, інших материків, а також багатьох країн світу. Географіний центр мав колишній СРСР, а нещодавно новий географічний центр було визначено і закріплено на місцевості в Росії. (Докладніше, pdf)

Версія для друку